"На Західному фронті без змін" від Netflix: нова екранізація роману Ремарка як маніфест безглуздя та жорстокості війни

Ані героїзму, ані слави, ані великої мети. Лише жах, жорстокість, біль та смерть. Такою Першу світову війну побачив головний герой "На Західному фронті без змін" Пауль Боймер.

Натхнений пропагандою та сліпим патріотизмом, 17-річний Пауль Боймер відправляється добровольцем на фронт. Разом з сімома однокласниками вони навіть кидають навчання в школі, щоб з гордістю приєднатися до німецької армії. Юнаки сповнені амбіцій, мрій про славу та романтичних сподівань. Утім з перших же хвилин на фронті вони стикаються з жорстокою реальністю, що стає кошмаром наяву, де замість подвигів і геройства — жах смерті, холод, голод, гори трупів та сморід.

Війна – це завжди страшно. Але заражені пропагандою юнаки уявляли її геть інакше. Пройтися з парадом Парижем – з таким настроєм вони вирушали на фронт, з гордістю вдягаючи військову форму німецької армії. 

Складно втриматись і не провести паралелі з сьогоденням. Російські окупанти наприкінці лютого теж вірили, що пройдуть парадом центральними вулицями Києва. Усі, хто "заблукав", "не знав, що вже на території України" і "просто виконував наказ" – усі вони прийшли на нашу землю з війною, підбурені пропагандою, що вклала в їхні голови ненависть до України. 

Едвард Бергер, звичайно, не міг передбачити повномасштабну війну, яку розгорнула Росія на території України 24 лютого. Виробництво стрічки розпочалось на початку 2020 року. Однак новий фільм стає до болю актуальним на тлі війни, яка відбувається сьогодні в самому центрі Європи, демонструючи, на кого перетворює людину пропаганда та натхнена нею кривава бійня.

Російські загарбники розпочали війну з таким же запалом та впевненістю у справедливості, переконані у власній правоті та перемозі. Вони, як і персонажі "На Західному фронті без змін", з ентузіазмом взяли зброю та пішли на чужу територію. Однак на відміну від Пауля Боймера та його друзів, які зіткнулись зі страхом, жорстокістю та розчарувались у війні, росіяни не витверезили від нацистських гасел. 

Війна у фільмі Бергера не просто кривава бійня. Це несправедлива і безглузда кривава бійня. На тлі відірваних кінцівок, криків болю, загибелі друзів головного героя у кадрі глядач бачить, як генерали ласують смачною їжею та вином, не переймаючись долею солдатів. Німецький воєначальник дає наказ наступати за 15 хвилин до домовленого припинення вогню, відправляє на смерть молодих солдатів незадовго до набуття перемирʼя.

За 4 роки війни лінія Західного фронту не зрушила ні на метр. 3 мільйони загублених життів не принесли жодних змін на Західному фронті.

Нацистська влада Німеччини боялась роману Ремарка. Видавництва спершу відмовлялись публікувати його, адже твір письменника, який сам був учасником Першої світової війни та відверто зобразив усе, що побачив, став потужною антивоєнною заявою. У 1929 році книга стала бестселером у Німеччині та була перекладена 26 мовами. Разом з іншими книжками романи Ремарка пізніше публічно спалили нацисти.

Показ першого фільму за романом "На Західному фронті без змін", знятого в 1930 році, зірвали з легкої руки Йозефа Геббельса. Нацисти вбачали у ньому загрозу, адже твір став відвертим і жахаючим описом війни, який ішов всупереч із нацистською пропагандою. Роман показав, що за подіями 1914-1918 років не стоїть героїзм, сміливість чи гідність. Учасники цієї війни – "втрачене покоління", жертви, які не змогли повернутись до мирного життя, знайти в ньому своє місце та орієнтири. 

Німеччина під час Першої світової війни пережила голод, жертвами якого стали півмільйона людей. Обидві війни, розв'язані Німеччиною у минулому столітті, сьогодні сприймаються німцями як трагедія та страшна помилка, яку вони досі спокутують.

"У багатьох країнах війна стала подією, яка сприймається в національній психіці як щось, чим суспільство частково пишається. Для німців це з точністю до навпаки. У нашій національній психіці немає нічого, окрім провини, жаху, терору та руйнувань", - зазначив Бергер в інтервʼю The Hollywood Reporter.

Сприйняття розвʼязаних світових воєн як власної помилки дозволило Німеччині стати тою цивілізованою країною, якою вона є зараз. Росіяни визнавати своїх помилок не здатні. 

Що залишається їм далі? Історія як навчальна дисципліна – не найсильніша сторона росіян. Сподіватись, що вони зможуть навчитись на помилках німецьких нацистів, яких так ненавидять, і яких так послідовно копіюють, марно. Але достатньо подивитись новий фільм Бергера, щоб зрозуміти, який кінець на них чекає.