Помер сценарист фільмів "Запах жінки" та "Знайомтеся - Джо Блек" Бо Голдман

Про це пише Variety.

У вівторок, 25 липня, помер американський сценарист Бо Голдман, який отримав "Оскар" за сценарії фільмів "Пролітаючи над гніздом зозулі" та "Мелвін і Говард". Голдман входив до обраної групи сценаристів разом з Робертом Тауном та Вільямом Голдманом, які вважалися одними з найкращих того покоління. 

Як підтвердив New York Times його зять, режисер Тодд Філд, Голдман помер у Хелендейлі, штат Каліфорнія. Йому було 90. Голдман також був номінований на "Оскар" за фільм "Запах жінки" 1993 року.

"Оскар" 1976 року, який він отримав разом із Лоуренсом Гаубеном за спільну екранізацію роману Кена Кізі "Над зозулиним гніздом", був особливо винятковим досягненням, враховуючи, що це був лише другий сценарій Голдмана та перший, за яким зняли фільм. 

Голдман почав працювати на телебаченні: він редагував, писав сценарії та був асоційованим продюсером престижного антологічного серіалу CBS "Playhouse 90" наприкінці 1950-х років, працюючи над епізодами, зокрема драми про громадянську війну "Тунель". 

Голдман був співавтором текстів і музики до адаптації "Гордості та упередження" під назвою "Перші враження", у якій зіграли Поллі Берген, Герміона Ґінґолд і Фарлі Грейнджер, але провалилася на Бродвеї в 1959 році.

Режисер Мілош Форман вибрав Голдмана для адаптації роману "Над зозулиним гніздом". Голдман отримав лише $8 тис. за роботу над сценарієм, але визнання критиків і "Оскар" дали поштовх його кар’єрі.

Його фільм "Мелвін і Говард", у якому він сам написав сценарій, був набагато більм разючим. Разом з режисером Джонатаном Деммом він створив те, що Вінсент Кенбі назвав різким і привабливим "сатиричним виразом американської мрії" в історії Мелвіна Думмара, який стверджував, що зустрічався з Говардом Г’юзом і був одним із бенефіціарів підозрілого заповіту, який з’явився після смерть ексцентричного мільярдера. Голдман отримав свій другий "Оскар" за свої зусилля. 

Голдман повернувся з фільмом режисера Мартіна Бреста "Запах жінки" 1993 року, який сценарист адаптував з однойменного італійського фільму 1974 року і роману, на якому він заснований. Фільм отримав номінації на "Оскар" за найкращий фільм, режисуру та сценарій Голдмана, а Аль Пачіно отримав найкращу чоловічу роль.

Роберт Голдман народився в Нью-Йорку. Його батько, Джуліан, володів мережею універмагів Goldman і найняв Франкліна Делано Рузвельта своїм адвокатом, але втратив статки під час Великої депресії. Роберт часто відвідував сценічні виступи зі своїм батьком, спонсором бродвейських шоу, і здобув освіту в підготовчих школах, зокрема в Академії Філіпса Ексетера. Під час навчання в Принстоні він написав мюзикл "Ham ’n Legs", який зрештою був представлений на "Шоу Еда Саллівана". Після коледжу три роки служив в армії.

У Голдмана було шестеро дітей. Голдман користувався високою повагою серед своїх колег-письменників. У 1998 році Ерік Рот сказав New York Times, що "великий Бо Голдман" є "видатним сценаристом — на мій погляд, настільки хорошим, наскільки це можливо".